Самотність на Різдво та Новий рік: як знайти власний сенс і припинити вірити у міфи суспільства
Різдво і Новий рік у світовій культурі подаються як час для сімейного тепла, близькості й радості. Нам про це говорять реклама, соціальні мережі, фільми, серіали. І також сімейні традиції від батьків та бабусь-дідусів. Це все нам каже: "Правильне свято має бути за великим столом, у колі близьких, з відчуттям єдності й любові".
Чому самотність у Різдво та на Новий рік не привід сумувати та у які міфи про свята наодинці не варто вірити, розповів для РБК-Україна психолог та ЕФТ терапевт платформи Betobee Володимир Цельнікер.
Чому самотність у свята на нас тиснеПід тиском суспільної думки опинитися наодинці у святкові дні може сприйматися не просто як тимчасова життєва обставина, а як особиста поразка або знаком того, що "зі мною щось не так".
"Допомагає" відчути себе не таким або не такою ще й те, що у будні дні ми зазвичай зайняті щоденними справами: робота, справи по дому, хоббі. Але у святкові дні з'являється більше вільного часу, більше тиші. У який піднімаються думки про втрати, розриви, нереалізовані цілі й очікування, дитячі спогади й давній біль", - додає психолог.
Про те, якщо ми спитаємо свою раціональну частину, чи говорить те, що людина опинилася на свята одна про те, що вона не така цінна, або просто якась не така, то зібравши факти, висновок неодмінно буде в тому, що НІ.
Одинокість на свята говорить лише про те, що у вас зараз такий період життя. Причини можуть бути різні: міграція, війна, розлучення, втрати, емоційне виснаження, усвідомлений вибір або просто етап життя.
Самотність на свята зовсім не говорить про вас та вашу цінність (фото: Freepik)
І сам факт самотності у святкову ніч нічого не говорить про цінність людини чи її здатність бути в близьких стосунках
"І на жаль або на щастя, напевно немає ефективного способу примусити себе "перестати це відчувати", або переключити себе на стан радості. Але те що можна зробити - спробувати подивитися на святкову самотність без осуду й зрозуміти що з вами відбувається насправді. А також знайти спосіб прожити Різдво та Новий рік так, щоб вони стали не джерелом болю, а точкою внутрішньої опори", - каже Володимир Цельнікер.
Що з нами насправді відбуваєтьсяФактично в нас змішується два різних явища: фактична самотність і емоційна самотність. Перше - це відсутність людей поруч. Друге - це відсутність відчуття зв'язку з іншими, тепла, прийняття. У свята ці два явища можуть поєднуватися, і буває легко заплутатися у джерелі самотності та болю.
Крім того, для багатьох людей Різдво і Новий рік асоціюються на лише з затишком, а й з конфліктами, напругою, алкоголем у батьківській родині, емоційною відчуженістю близьких, очікуваннями, яким ніколи не судилося справдитися.
І тоді свято можуть перетворитися на посттравматичний тригер. Який знов же таки складно і неприємно може бути переживати, особливо якщо повісити на себе ярлики: "я маю відчувати себе як мої знайомі або люди з реклами", "я маю відчувати затишок і тепло як всі інші", "я маю радіти".
Найпоширеніші міфи про свята наодинціОсь кілька розповсюджених ярликів-міфів, які у святкові дні можуть призводити до відчуття болю й одинокості або підсилювати їх:
Міф 1. "Якщо я святкую сам, зі мною щось не так"
Це переконання базується на ідеї, що успішне життя обов'язково включає пару, родину або широке коло друзів, які поруч і завжди посміхаються. Тоді як у реальності самотність у певний період життя - нормальний і поширений досвід.
Вона може бути наслідком обставин, свідомого вибору або етапу внутрішніх змін. І ніяк не пов'язана із цінністю або нормальністю людини.
Міф 2. "Свята повинні бути сімейними, інакше це провал"
Культурні й релігійні традиції та стереотипи справді підкреслюють сімейний характер Різдва і Нового року. Але проблеми з'являються тоді, коли цей сценарій оголошується єдино можливим.
"Не всі люди на жаль мають безпечні, теплі й підтримуючі родинні стосунки. Буває так, що сімейне святкування пов'язано з напругою, конфліктами, тиском і небезпекою. У таких випадках самотність може бути не поразкою, а способом потурбуватися про себе і захиститися", - додає експерт.
Ваше щастя не залежить від того, з ким ви святкуєте Різдво та Новий рік (фото: Freepik)
Міф 3. "Радість можлива тільки з іншими людьми"
Мати близьких людей і розділяти з ними життєві переживання - це нормальна і природна людська потреба. Про те, здатність людини бути в контакті із собою - рівноцінно важлива.
"Емоції радості та спокою народжуються не лише у форматі сімейної соціальної взаємодії. Вони також можуть виникати з відчуття сенсу, свободи, присутності в моменті, безпеки. Зв'язок з іншими безумовно важливий. Але кожен може знаходити людей і дистанцію з ними, яка безпечна і достатня саме зараз. Наприклад саме у ці святкові дні", - каже Володимир Цельнікер.
Міф 4. "Якщо мені важко у свята - значить я невдячний або слабкий"
Реклама, культура, традиції можуть транслювати паттерн - заперечувати всі емоції, крім радості й відчувати себе винним\винною за них. Тут можна нагадати собі про одне. Що визнання своїх справжніх переживань - це прояв психологічної зрілості, а не невдячності.
Свято - це ритуал і вам вирішувати, яким він будеЯкщо ці міфи залишаються непоміченими та неусвідомленими, то людина може почати боротися із собою і своїми переживаннями. Але усвідомлення цих установок може допомогти зменшити внутрішній тиск і відкрити простір для більш м'якого, реалістичного і приємного проживання свят.
"З психологічної точки зору Різдво та Новий рік можуть стати не перевіркою на відповідність нормі, а точкою внутрішнього вибору - моментом, у якому людина визначає, як саме вона хоче прожити цей час", - наголошує психолог.
Він додав, що свято - це передусім ритуал. Ритуали існують не для того, щоб їх механічно відтворювати, а щоб створювати сенс і структурувати переживання.
Проблема виникає тоді, коли ритуал перестає бути живим і перетворюється на обов’язок. У такому випадку людина не проживає свято, а "витримує" його, постійно порівнюючи свою реальність з уявним ідеалом.
Ви можете вигадати власні ритуали на зимові свята (фото: Freepik)
Внутрішній вибір починається з простого, але непростого питання: "Чи це свято справді моє або воно мені нав'язане?"
"Коли людина дозволяє собі відповісти на нього чесно, з’являється можливість вийти з позиції жертви обставин і перейти в позицію автора власного досвіду. Це не означає примусово радіти або ігнорувати біль", - каже експерт.
Це швидше про визнання того, що навіть за відсутності компанії чи традиційного сценарію залишається свобода обирати форму контакту з цим часом.
Як зменшити відчуття напруги та самотності у святаПрактика 1: дозволити собі сум (замість боротьби з ним)
По-перше, вербалізація. Назвати те, що відчувається: "мені сумно", "мені самотньо", "я злюся, що це свято проходить так". Проголошення емоції вже зменшує її інтенсивність, бо переводить внутрішній хаос у зрозумілу форму.
І не бійтеся казати й протилежне: "як добре, що я на самоті й не потрібно удавати, що мені весело". Це теж нормально і чесно.
По-друге, письмова рефлексія. Кілька абзаців у щоденнику без власної цензури й оцінки дозволяють вивільнити те, що накопичилося. Не для аналізу, а для контакту з собою. Приклад таких запитань:: "Про що цей сум? Чого мені зараз бракує найбільше?".
По-третє, контакт із тілом. Повільне дихання, теплий душ, ковдра, гарячий напій, спокійна музика - прості тілесні дії створюють відчуття безпеки. Тіло часто заспокоюється швидше, ніж думки.
Практика 2: створити власний сенс свята
Іноді буває важливо створити власний сенс святкових днів, не прив'язаний до соціальних шаблонів й очікувань. Цей сенс не обов'язково має бути великим або урочистим. Але він може допомогти відповісти собі на запитання: "Для чого мені цей день?"
Приклади запитань для знаходження особистого сенсу:
- що для мене означає Різдво або Новий рік саме зараз, на цьому етапі життя?
- який стан я хочу прожити: спокій, завершеність, надію, теплоту, ясність?
- що для мене буде проявом турботи про себе в ці дні?
Відповіді на ці запитання допомагають відійти від ідеї "свято має бути" до ідеї "свято може бути таким, як мені підходить".
Практика 3: контакт замість компанії
У святкові дні часто здається, що головна проблема - відсутність людей поруч. Проте насправді важлива не кількість людей, а якість зв'язку. Буває так, що є люди поруч, є з ким розділити й ті самі моменти свят, буває так, що близькі люди далеко, або навіть так, що людина певний час життя відчуває себе одинокою не тільки фізично, але й емоційно.
"Про те, якщо придивитися уважніше, можливо це не тільки про кризу і біль, а й про можливість. Можливість відкрити нову главу у житті, нове хобі, нове знайомство, або глава просто про затишок, відпочинок, щоб набратися сил, і турботу про себе", - додає фахівець.
Якщо ми говоримо про контакт - то це стан внутрішньої присутності. Він може виникати не лише між людьми, а й у взаємодії з собою, з тілом, з природою, зі змістом власного життя.
Контакт з собою не менш важливий за контакт з іншими людьми (фото: Freepik)
"Контакт з собою починається з уважності до власного стану: помітити, що відбувається всередині, не намагаючись це негайно змінити. Контакт із тілом - через повільні дії, рух, дихання, тепло. Контакт із зовнішнім світом - через природу, музику, читання, символи, які викликають відчуття сенсу або причетності до чогось більшого, ніж повсякденні турботи. Важливо підкреслити: мова не про заміну людей абстракціями, а про відновлення базової здатності відчувати зв’язок, коли самотність перестає бути пусткою і може перетворитися на простір відновлення", - каже психолог.
Коли святкова самотність - це сигналІноді самотність у свята - це не просто тимчасовий стан, а сигнал про глибші проблеми. Цьому може передувати важкій індивідуальний досвід (конфлікти, війна, втрати, насильство, емоційне виснаження й інші важкі життєві обставини). В такі моменти важливо вміти розпізнати, коли варто поставитися до себе особливо уважно.
І тоді звернення по психологічну допомогу - не ознака слабкості, а форма відповідальності за себе. Психоконсультування й психотерапія дозволяють не лише зменшити гостроту переживань, а й поступово вибудувати здатність до глибшого контакту - із собою та з іншими.
"Різдво та Новий рік не обов'язково мають бути однаковими для всіх. Комусь з нас гучне святкування в гучній компанії це ок, а комусь хочеться тиші\відпочинку\внутрішньої роботи\підбиття підсумків, і це нормально! Іноді зовні тихе свято, стає найтеплішим. Не тому, що зникає біль, а тому, що з'являється прийняття. А з нього поступово народжується внутрішня опора - та, яка залишається з нами не лише у святкові дні, а й у повсякденному житті", - резюмує Володимир Цельнікер.
Вас може це зацікавити:
- Через які помилки у спілкуванні нас переслідує самотність
- Для чого дорослим потрібні ялинки, гірлянди та подарунки на свята
- Чому ми виснажуємося наприкінці року і як повернути собі сили